Україна (щоденник подорожнього, рік 2024)
-
висіяний з неба біль
перемішує з криком страх і ненависть
вона* ж
стоїть
мужньо обнесена вогнями
хоча життя доокіл розсипається як її будинки
і присипає землею

оббрехана як остання
віковічним ворогом
підіймається курганами над собою
вагітна майбутнім
викоханим любов'ю
 
тримається
за глибокі підземелля
зокрема пам'яті
і відбиває ворожі стріли
що вкладають простір у площину
намагаючись залишити ікла в її тілі 

стоїть
посеред руїн
посеред неба
відкидаючи відчай заради надії  

* Україна