ти так і не навчилась не звикати
ніби приростаєш
хоча давно затямила що не слід

читаєш записи
насолоджуєшся переливами голосів шурхотінням одягу стукотом кроків
хтось несподівано стає тобі безмірно дорогий

слОва
залишеного ним
починає бракувати як повітря

і коли вилуплюється день
що приносить тишу
і залишає пустку

ти усім єством шукаєш його слова
його голосу його погляду
з тобою щось коїться
ти готова бігти
діставати з-під завалів
мчати на інший край світу
розпитуєш де можеш у кого можеш
що сталось
серце вискакує
от-от розірветься
нема чим дихати

і раптом тобі кажуть
видихни
з людиною все гаразд
слава Богу

і ти отямлюєшся
як боляче це не було б

просто ти цій людині стала зайвою

(ГалинаМирослава)