позаду бамбуком йде стовбур хребта
ребер руками корсетом
тебе обіймає
попереду шлях лишає унастіж
лишає
скрипковим ключем для будинку життя
відкритий
штовхай-но із кола
......
плавучість завжди видовжує
особливо коли це плавучість звуку
видовжує навіть у темряві
найбільше видовжує у темряві
як гаснуть один за одним
маяки сердець
гаснуть для тебе
чи від тебе відвертаються
світити куди інакше
плавучість видовжує
......
He leaned against the wall
And considered the shadows
Stippling the ground. Tree? Silo?
They were hard to tell between
For the cracks in his spectacle.
He tried to wiggle his toes.
No luck. Then he remembered
......
і рватиме осінь
стежками злісілими в біг
задихане небо
на край витискатиме літо
навщем
на розв'язках
туманами вкритих доріг
у кільця з'єдинених
сльози ковтатиме вітер
у темрявах тіл
......
голосом
земля вистелена
птах птахові на крила наступає
поки не злетить
поки не пронесеться
проз прозу
з човнів вух воду вихлюпає
і на мовчазній хвилі губ
завмре
наступає
......
ти так і не навчилась не звикати
ніби приростаєш
хоча давно затямила що не слід
читаєш записи
насолоджуєшся переливами голосів шурхотінням одягу стукотом кроків
хтось несподівано стає тобі безмірно дорогий
слОва
залишеного ним
......
дуне вітер
і серцем украй
я знайду де Морава впадає в Дунай
щоб нестись
виграючи то брижма то вздовж
огинаючи Девін що вгору пішов
(де він Девін)
найпотужніше
рвучись навчас у віки
......
голосом
земля вистелена
птах птахові на крила наступає
поки не злетить
поки не пронесеться
проз прозу
з човнів вух воду вихлюпає
і на мовчазній хвилі губ
завмре
наступає
......
туман
беручи своє
має звичку поширюватись
нехай
під десницею пам'яті знак питальний причаївся
краї у воду опустиш
і в небо подасишся
куди стільки слідів тягнеться
естафету передаючи
а збоку ті що за швидкістю женуться
......
і рватиме осінь
стежками злісілими в біг
задихане небо
на край витискатиме літо
навщем
на розв'язках
туманами вкритих доріг
у кільця з'єдинених
сльози ковтатиме вітер
у темрявах тіл
......