Так, ти – людина.
Туго затягнена шкірою, як барабан,
Оперезана ременем часу, відведеного тобі,
Під ударами долі
Стискаєшся,
Набираючи голосу всередині себе
Для вибуху назовні.
Так, ти – людина,
Частина простору, обмеженого серцем, власним,
І впольованого словом
Всюдисущим,
Барабанними ударами долі покльована,
Аби неміряним відзвуком звитися,
Пробуючи стати впрост.
Ти – людина.
(ГалинаМирослава)