вбирає тіло дні
не мов про це мені
на стеблах лун ще пуп’янки та роси
і м’ячик серця скаче по покосах
втікаючи від голочок стерні
глибокоденніє
та
топить далі дні
і те що струни рвуться насупроти
то бАйдуже
все більше звуку в нотах
та більше всеохопності в душі
вбира їх воду
їх пісок в мені
не мов
і не діли мене на дні
їх не рахую
поглина їх віра
секунди ширяться від внутрішньої сили
і квітнуть
несквітати в далині
(ГалинаМирослава)