І все було не так
Спершу було Я
Що не знало ні неба ні землі
Стиснене в порожнині матері
глухими стінами
Я
нестримно шукаюче виходу
з власної пустоти
ростучого всередині всесвіту
Щупальцями клітин роздираюче простір
Допоки серце не визріло
назустріч
Свободі
А потім
усе знову було не так
Був крик
злитих воєдино
радості і відчаю
Він звався Словом
Пульсуючи
боляче роз’єднував
Небо і Землю
Землю і Небо
Долею
від миті народження
(ГалинаМирослава)