ти так довго вчишся жити з собою
рятуючись хвилями тиші
що знають прибій і сонце
що усміхалося над ранками і ранами
ти вчишся танути і збиратись у грудочку
починатися з нічого і відходити в нікуди
не чіпаючись за життя
вчишся любити всевіддаючись
і всевбираючи
наче тебе раніше не було
а потім уже не буде
пізнавати перетікання з одного стану ув інший
відчуваючи приявність у всьому вічности
що лише через дух передається